Раздел имущества, нажитого в гражданском браке

ТОП темы

Раздел имущества, нажитого в гражданском браке

Справа № 2-158/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2010 року.

Керченський міський суд Автономної Республіки Крим у складі:

судді - Левченко В.П.

при секретарі - Котелевец О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Керчі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім’єю і поділ майна,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, у якому просить встановити факт проживання однією сім’єю з відповідачем і визнати за нею право власності на Ѕ частки квартири АДРЕСА_1, а також на Ѕ частки автомобіля «Форд Транзит Д» державний номер НОМЕР_1.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що з січня 2000 року проживала однією сім’єю з відповідачем. 20.04.2000 р. нею і відповідачем була придбана квартира АДРЕСА_1. Гроші на купівлю цієї квартири у сумі 2000 доларів США давала мати позивача. Але відповідач оформив квартиру на себе. У рудні 2006 року, перебуваючи у шлюбі з відповідачем, вони придбали автомобіль «Форд Транзит Д». Вважає, що має право на Ѕ частки квартири і автомобіля.

Представник позивача позов підтримав і пояснив, що позивач посилається як на підстави для задоволення позову на ст. 74 Сімейного кодексу України.

Відповідач проти позову заперечував і пояснював, що купував квартиру за договором від 20.04.2000 р., частку грошей у сумі 2000 доларів США на купівлю квартири позичив у матері позивача, ОСОБА_3, про що надав їй розписку. Вони з ОСОБА_1 були співмешканцями, так як офіційно обидва перебували у шлюбах. Автомобіль «Форд Транзит Д» вони дійсно придбали у шлюбі у грудні 2006 року, але для цього він продав належний йому раніше автомобіль.

Представник відповідача заперечення проти позову підтримав і пояснив, що не можна вважати проживання однією сім’єю позивача і відповідача, які перебували у шлюбах з іншими особами.

Заслухавши пояснення позивача, її представника, представника відповідача і дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню за такими підставами.

20.04.2000 р. за договором купівлі-продажу ОСОБА_2 придбав квартиру АДРЕСА_1 за ціною у 16829 грн.

Позивач пояснила, що з січня 2000 р. вона проживала з відповідачем однією сім’єю. Допитані як свідки з боку позивача ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 показали, що ОСОБА_2 з січня 2000 року перейшов проживати до ОСОБА_1 Сам відповідач, який давав раніше пояснення за позовом, який був залишений ухвалою суду від 11.06.2009 р. без розгляду (у подальшому скасованою Апеляційним судом АР Крим), пояснював, що, дійсно, у вказаний час співмешкав з позивачем.

Встановлення факту проживання однією сім’єю позивача і відповідача пов’язано із спором щодо визнання права власності на майно, тому ця вимога і розглядається в позовному провадженні.

Факт передачі грошей відповідачу від матері позивача, ОСОБА_3, у сумі 2000 доларів США на купівлю квартири підтверджується як поясненнями позивача, показаннями свідка ОСОБА_3Ф, так і розпискою від 19.04.2000 р., і не заперечується самим відповідачем і його представником. Однак відповідач і його представник вказують на отримання цих грошей у позику, що підтверджується самою розпискою, де також йдеться про позичання грошей.

Як на підставу своїх вимог про встановлення факту проживання однією сім’єю позивача і відповідача і визнання права власності на майно позивач і її представник посилаються на ст. 74 Сімейного кодексу України.

Однак, інститут проживання однією сім’єю чоловіка і жінки набув нормативного закріплення у Сімейному кодексі України, який набрав чинності з 01.01.2004 р. До того, сімейні правовідносини регулювались Кодексом про шлюб та сім’ю України, який не передбачав юридичних наслідків такого проживання.

Крім того, слід зазначити, що у тій же ст. 74 Сімейного кодексу України, яка, як вважає суд, не може застосовуватися до вищезазначених відносин співмешкання позивача і відповідача, вказується на належність на праві спільної сумісної власності майна, набутого чоловіком та жінкою, що проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою, або в будь-якому іншому шлюбі.

Пленум Верховного ОСОБА_6 України у п. 20. Постанови від 21.12.2007 р. № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», зазначив, що при застосуванні ст. 74 СК, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Позивач і відповідач на час купівлі спірної квартири перебували у шлюбах, ОСОБА_1 у шлюбі з ОСОБА_6, який було розірвано 16.08.2002 р. (а.с.5), ОСОБА_2 у шлюбі з ОСОБА_7, рішення про розірвання якого було винесено Керченським міським судом від 17.02.2003 р. (а.с.70)

Таким чином, суд вважає, що відсутні підстави для встановлення факту проживання однією сім’єю позивача і відповідача з січня 2000 року і визнання права власності позивача на підставі ст. 74 Сімейного кодексу України на Ѕ частки квартири АДРЕСА_1.

З 25.06.2005 р. позивач і відповідач перебувають у шлюбі, що підтверджено свідоцтвом про шлюб. (а.с.4) У грудні 2006 року вони під час шлюбу придбали автомобіль «Форд Транзит Д», що підтверджується як позивачем і відповідачем, так і встановлено рішенням Керченського міського суду від 02.12.2009 р., яке набрало законної сили.

Рішенням Керченського міського суду від 20.01.2009 р. шлюб між позивачем і відповідачем було розірвано.

Позивач та її представник, заявляючи вимогу про поділ майна, а саме, автомобіля, посилаючись на ст. 60 Сімейного кодексу України, у якій йдеться про належність набутого подружжям під час шлюбу майна на праві спільної сумісної власності, в той же час просять про визнання за позивачем права власності на Ѕ частки автомобіля, тобто, фактично заявляють вимоги, які регулюються ст. 70 Сімейного кодексу України.

Згідно ст. 70 Сімейного кодексу України у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Ніяких домовленостей або шлюбного договору між сторонами щодо автомобіля не було.

Таким чином, суд вважає визнати за позивачем право власності на Ѕ частку автомобіля «Форд Транзит Д» кузов № ТЕ 98859, залишивши іншу Ѕ частку автомобіля за відповідачем.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 209, 213 – 215, 218, ч.6 ст. 235 ЦПК України, ст.ст. 70, 74 Сімейного кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частку автомобіля «Форд Транзит Д» кузов № ТЕ 98859, залишивши іншу Ѕ частку автомобіля за ОСОБА_2.

У іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 51 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 15 грн.

Заяву про оскарження рішення суду може бути подано до Апеляційного суду АРК протягом десяти днів з дня проголошення рішення через Керченський міський суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя Левченко В.П.

Суддя підпис /ОСОБА_8П./