1) Відповідно до статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (у даному випадку це 10 тис. грн.).

Закон встановлює, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (170 грн.), а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, — незалежно від суми. У даному випадку сума позики більше ніж 17 грн., а тому даний договір необхідно було укласти у письмовій формі.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. У даному випадку був наданий саме такий документ. Цього достатньо. Закон не вимагає нотаріально посвідчувати вказаний вид договорів. Згідно з ч.1 ст.209 ЦК, правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Отож, розписки у даному випадку достатньо.

2) Відповідно до ч.9 ст.110 ЦПК, позови до відповідача, місце проживання якого невідоме, пред’являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за місцем його перебування або за останнім відомим місцем проживання відповідача чи постійного його заняття (роботи). Отож, якщо Вам не відоме її місце проживання, то подавайте позов до суду за місцем знаходження її майна, роботи, перебування чи за останньо відомим місцем проживання.